Петропавлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 з професійним навчанням

 

 


Система організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи в школі

З досвіду роботи

Учителя фізкультури

Корнєва Ігоря Миколайовича

 

 

Серед багатьох проблем, які існують у суспільному житті України, не може не хвилювати складна ситуація із станом здоров'я людей, особливо дітей шкільного віку. Це пов'язано не лише з серйозними недоліками у системі охорони здоров'я та несприятливою екологічною ситуацією, але й значною мірою із неналежним станом справ у системі фізичного виховання.

Стан здоров'я й рівень працездатності учнів значною мірою залежить від ефективності процесу фізичного виховання. Стрижневою фігурою при цьому є постать учителя фізичної культури. Саме вчитель виконує головну роль в організації рухової діяльності учнів протягом навчального дня, формує мотиви, виховує звичку до систематичних занять фізичними вправами, підтримує зв'язок із сім'єю, спрямовує і контролює самостійну діяльність учнів.

Тому  метою моєї роботи є створення умов для поліп­шення фізичної підготовки учнів, стану їхнього здоров я, розкриття творчої осо­бистості кожного школяра, підвищення інтересу до уроків фізичної культури.

 

 

Основні завдання, які постають пе­ред учителем фізичної культури:

*      •  зміцнювати здоров'я і сприяти гармонійному розвитку дитини;

*      •  формувати свідоме ставлення до здоров'я як найвищої соціальної цін­ності;

*      • сприяти фізичному розвитку ди­тини;

*      •  впроваджувати методичні підхо­ди до фізичного виховання на основі принципу «рух назустріч природі»;

*      •   здійснювати моніторинг стану здоров'я учнів, рівня фізичного роз­витку та фізкультурно-оздоровчої ро­боти;

*      •  оцінювати дитину з урахуванням діапазону реальних можливостей;

*      • використовувати інноваційні здоров'язберігаючі освітні технології та особистісно орієнтований підхід до навчання та виховання з метою підви­щення інтересу до уроків фізичної культури.

 

На сучасному етапі ці завдання не порушують низки дискусійних пи­тань:  

*      Куди потрібно спрямовувати навчально-виховний процес: на роз­виток фізичних якостей, таких як сила, швидкість, витривалість, чи вдосконалення рухових навичок у будь-якому виді спорту? Яким має бути співвідношення між цими еле­ментами?

*      До якого рівня потрібно пряму­вати у розвитку фізичних якостей і рухових навичок?

*      Які методи і засоби використо­вувати у навчально-виховному про­цесі для розвитку фізичних якостей та рухових навичок?

*      Набутий досвід дозволяє зробити висновок, що фізичне виховання має Грунтуватися на розвитку загальної фізичної підготовки з одночасним удосконаленням природних нахилів дитини до певного виду спорту на ос­нові принципу природовідповідності.

       Учитель фізичної культури в сільській школі - і вчитель, і вихователь, і тренер, і наставник в одній особі. Від того, як він справляється з виникаючими численними проблемами, як зуміє поставити навчальну і позакласну фізкультурно-оздоровчу роботу в школі, залежить успішне вирішення задачі зміцнення здоров'я учнів.

Основною формою навчання й ви­ховання у школі є урок. Він є для всіх учнів обов'язковою формою занять. Зміст і форма його проведення в значній мірі обумовлюють рівень фізичної підготовленості і спортивної захопленості школярів. Дуже важливо, щоб він поряд із загальноприйнятими задачами мав інструктивну спрямованість і стимулював учнів до самостійних занять як у школі, так і вдома.

Мої уроки спрямовані на визнання індивідуаль­ності учня, співпрацю, що відповідає вимогам особистісно орієнтованого підходу, створення «ситуації успіху». Для реалізації цих принципів запро­ваджуються різні форми і методи ор­ганізації учнів на уроці.

Сучасний урок фізичної культури за формою організації може мати такі складові:

*      колове тренування;

*      рухливі ігри;

*      групова навчальна діяльність;

*      робота у малих групах;

*      робота у парах;

*      метод аутогенного тренування. За інноваційністю вирізняють:

*      створення «ситуації успіху»;

*      сюжетно-рольові ігри;

*      забезпечення міжпредметних зв'язків як засобу реалізації компе-тентнісного підходу до фізичного виховання;

*      оцінка діяльності учня не лише за кінцевим результатом, а й за про­цесом його досягнення;

*      узагальнення і систематизація матеріалів про досягнення учнів та їхніх батьків, учителів школи, влас­ного прикладу з метою формування позитивного ставлення до фізичної культури і спорту. 

 

 

 

Висока якість підготовки і прове­дення уроку досягається шляхом упровадження інтерактивних техно­логій навчання, зокрема використан­ня сюжетно-рольових ігор, налагод­ження тісного комунікативного зв'язку вчителя з учнями, що поєднує спілкування і навчання, природно дає дитині необхідні знання, формує компетентність, робить виховання непомітним. 

 

 

Сьогодні перед вчителем фізичної культури в школі стоїть проблема — зробити фізичне виховання процесом безперервної дії (навіть протягом такого короткого часу, як добовий цикл). Це означає, що вчитель не має права обмежувати свою діяльність якимись епізодичними заходами з фізич­ного виховання або лише час від часу залучати до цього процесу інших осіб. Тому вважаю, що саме школа, об’єднавшись з родиною, може і повинна забезпечити дитині нормальний фізичний розвиток та допомогти зберегти здоров’я. Діяльність вчителя, у співпраці з батьками,  по підтриманню адекватного рухового режиму повинна бути направленою та системною. Регулярні заняття фізичними вправами – це широкий спектр форм та методів здатних впливати на індивідуальний стан особистості. Можна стверджувати, що за силою потенціалу та здатності впливати на збереження та зміцнення здоров’я, фізичні навантаження, різноманітні форми адаптації та оздоровлення –  значущі та ефективні, тому що будь яка із цінностей фізичної культури в тому чи іншому ступені «працює»  на здоров’я.  

У зв'язку з цим необхідно взяти до уваги:

• як організувати заняття з відстаючими, ослабленими і тими, що мають відхилення від нормального стану здоров'я;

• як зробити уроки привабливими, щоб стимулювати самовдоскона­лення учнів;

• як пов'язати інтереси батьків і дітей із питань фізичного виховання;

• які форми позаурочних занять і коли бажано використовувати, щоби вони, з одного боку, стали продовженням уроку, а з іншого, — під­готовкою до нього;

• як підготувати малят до шкільного режиму ще у стінах дошкільних закладів;

• як організувати роботу за місцем проживання;

• що робити з обдарованими дітьми, які прагнуть до спортивної до­сконалості;

• як створити належну матеріальну базу;

• як залучити до фізичного виховання весь педагогічний колектив, медичних працівників і громадські організації, актив.

Перелічені завдання можуть бути ефективно розв'язані лише в тому ви­падку, коли всі названі ланки органічно доповнюють одна другу, утворюючи систему факторів постійного і цілеспрямованого впливу на учнів.

Отже, зробити фізичне виховання безперервним (перманентним) проце­сом — це означає:

1) залучити всіх дітей до різноманітних форм занять;

2) включити в цей процес все доросле оточення дитини (від батька до вчителя музики);

3) об'єднати зусилля всіх державних і громадських організацій, що займаються питаннями виховання, охорони здоров'я і захисту дітей.

Звідси випливає специфіка роботи вчителя фізичної культури. З одного боку, він виступає як "чистий" вчитель (предметник), проводячи уроки, а з іншого, — як організатор процесу фізичного виховання школярів, спря­мовуючи зусилля всіх учасників цього процесу на досягнення єдиної мети.

 

 

В уроці  фізичного виховання переплітаються триєдині цілі освіти: освітні, розвивальні та виховні.   Особливу увагу приділяю виховній складовій уроку:

- формування ціннісного відношення до здоров’я;

- виховання свідомої потреби у збільшенні фізкультурно – оздоровчої активності;

Звданнями своєї роботи вважаю:

-допомогти у формуванні особистості учня, відпрацюванні ним стратегії на життєві перспективи;

- навчити раціонального режиму навчання, труда, відпочинку, рухового режиму, виконання правил особистої гігієни;

- ознайомити з різними видами спорту  та оздоровлення організм;

- формувати комунікативні навички та вміння співпрацювати.

Відповідно до обраних напрямків та завдань при підготовці до уроку обов’язково враховую наступні принципи:

1) чіткий розподіл (диференціація) школярів за певними ознаками (стан здоров'я, фізичний розвиток, рухова підготовленість) на групи та виділення індивідуальних особливостей кожного учня;

2) визначення для кожної групи та для окремих учнів найбільш ефективних засобів фізичної підготовки;

3) дозування фізичного навантаження з урахуванням рівня підготовки  кожного учня.

4) використання доцільних форм та методів навчання.

 На своїх уроках основну увагу спрямовую на розвиток рухових властивостей, що є одним з найважливіших компонентів фізичного виховання школярів.

Для розвитку рухових властивостей важливе значення мають правильний підбір і застосування підготовчих вправ.   Добираю такі вправи, які за своєю структурою близькі до дій, що розучуватимуться на уроці. Це рухи типу багатоскоків, біг з високим підніманням стегон, біг з діставанням високо підвішених предметів (для цього використовується висувна перекладина) та інші.

 Найчастіше використовую метод поєднаного розвитку властивостей і навчання рухових навичок,  стараюся надати урокам чіткої тренувальної спрямованості та сприяти підвищенню фізичної підготовленості школярів.

У 7—11 класах певні труднощі викликає необхідність врахування специфіки фізичного розвитку дівчат. Спеціально для них в структуру уроків включаються вправи, що сприяють зміцненню м'язів живота, формують витонченість, граціозність, пластичність рухів.

Для розвитку сили своїх вихованців  широко застосовую динамічні вправи.   У тренажерному залі   використовую комплекси вправ з власною вагою, які є досить ефективними: згинання і розгинання рук в упорі лежачи; підтягування; вправи з опорою; вправи з великою кількістю повторень при середньому і малому навантаженні. Застосовує рухливі ігри типу "Виштовхни із кола", "Бій півнів", "Сильніший і спритніший".

У старших класах для юнаків розвиток сили стає найважливішим завданням. Підтягування, вихід силою із вису в упорі на перекладині, підйом ваги — найбільш ефективні вправи. У залі використовується вісь штанги, гиря вагою 16 кг, включаючи 3 — 4 серії по 6 — 12 повторень з інтервалами відпочинку 60 — 90 с в темпі 12 —15 рухів за хв. Ці вправи поєднуються з біговими навантаженнями середньої і великої інтенсивності протягом 3 — 6 хв. 

Найсприятливіший вік для розвитку швидкісно-силових властивостей – 9 - 12 років. У 5 - 7 класах   використовую такі вправи, як стрибки на одній і двох ногах, стрибки із скакалкою, стрибки в довжину і висоту з розбігу, багатоскоки, метання набивних м'ячів, стрибки з поворотами на 90°, біг з високого старту, вправи з набивними м'ячами, багаторазові стрибки з максимальною висотою підскоку, присідання на одній і двох ногах з акцентом на швидкість, біг на короткі дистанції, метання м'ячів і фанати, рухливі ігри типу "М'яч гравцю", "Перестрілка м'ячем". Рухове навантаження прораховує таким чином, щоб воно поступово зменшувалося під кінець уроку, але перерв більше ніж 1 —1,5 хв. не було.

Витривалість — базова якість фізичної підготовленості, вона має величезне значення для працездатності організму. З метою її підвищення  використовую бігові вправи, кроси, рухливі ігри. 

Приблизно такі ж підходи зберігаються під час розвитку гнучкості та координації рухів.

З метою контролю за фізичною підготовленістю у всіх класах весною і восени проводжу перевірку рівня розвитку основних рухових властивостей за допомогою таких випробувань, як біг на 30 м, стрибки у довжину з місця, біг протягом 6 хв., підтягування у висі та у висі лежачи, щоб мати змогу оцінити основні рухові властивості.

Для створення належного емоційного стану учнів під час заняття фізичною культурою застосовує музичний супровід уроків в період листопада — березня кожного року. Мажорна музика збільшує м'язову силу і працездатність, тому вона транслюється протягом 30 — 32 хв. на уроці. головне, щоб її ритм відповідав ритмові рухів дітей. У заключній частині уроку, коли школярі виконують вправи на відновлення дихання, лунає мелодія з м'яким музичним малюнком.

Результати роботи  показали, що застосування таких підходів у роботі дають змогу до 75 — 80 % збільшити моторну щільність уроків, прискорюють формування швидкісно-силових можливостей дітей на 18 — 19 %. Постійно зростає кількість учнів, які бажають відвідувати спортивні секції.

 Метання як кидок з розмахом у ціль супроводжує людину з давніх-давен. Мабуть, коли первісна людина побачила плід і, не діставши його, взяла якийсь камінець чи палицю, та й захотіла його збити. Метання — дуже складна дія, під час якої розгін виконується рухом по колу (кожен складний рух можна уявити як суму елементарних рухів, що виконуються по колу — гвинтоподібно, по спіралі або по дузі). Успішність метання залежить не тільки від опанування правильних навичок його виконання, а й значною мірою від загальної тренованості, зокрема, від "розробленості" кистьових, стопових, голіностопових. колінних, тазостегнових суглобів.

Під час виконання метання рухи всіх частин тіла мають бути збалансованими відносно центру ваги тіла, що забезпечує збереження рівноваги, усунення травматизму, краси ходи та постави, легкість та "радісність" руху (кисті, неначе розслаблені крила у птаха) .

Щодо техніки метання, то на практиці найчастіше виявляються такі основні помилки: по-перше, що особливо типово для дівчат, рух передпліччям та плечем під час кидка виконується скуто, замість послідовного руху, що нагадує "рух батога", спостерігаємо "рух дошки, яка не гнеться"; по-друге, рух кисті або взагалі відсутній або пасивний (цей недолік усувається виконанням вправ для розвитку рухливості кисті та пальців).

Техніки метання можна навчати вже у початкових класах, а помилки не пізно виправляти і у старших. При цьому слід обов'язково пояснювати учням, що в них не виходить і що треба зробити для правильної техніки виконання вправ.

Для навчання метання доцільно використовувати м'ячик. Він може бути гумовим, а на етапі навчання й саморобним, набитим клаптиками тканини (до таких м'ячиків учні згодом можуть пришити хвостики із стрічки, тоді вони під час метання летять наче комети: хвостик у польоті в'ється, вібрує, це виглядає ефектно і діти емоційніше та старанніше виконують завдання).

За розміром м'яч має бути таким, щоб учень міг його захопити пальцями. Якщо під час навчання користуватися м'ячем великого розміру (типу волейбольного), то псується вся техніка виконання, учні метають "скованою дошкою", немає "хльосту" — послідовної роботи всіх суглобів руки.

Навчати рухів кистю треба починати з гри у молодшій школі. У цьому віці в дітей велика природна потреба рухатися і великий інтерес до опанування нових рухів, особливо, коли навчання відбувається в ігровій формі. Для навчання метання пропонуємо низку таких вправ-ігор [14].

"Пелікан і крокодил" (для відпрацювання руху кисті). Виконується у парах, учні по черзі виконують роль пелікана і крокодила. Пелікан тримає у дзьобі яблуко (м'яч), а потім кидає його крокодилу, який ловить яблуко у пащу. Дзьоб у пелікана — це кисть однієї руки, яка тримає м'яч, а друга рука тримає верх передпліччя першої так, щоб рука, якою метають, виконувала рух тільки кистю. Відкрита паща у крокодила — це складені дві долоні, які й ловлять випущений м'яч. Ловити тре-5а його в "гості", а не "відганяючи" (зловивши, плавно згинаючи руки, притягнути його до – „серця", як двома пружинками, „не втикатися" долонями в м'ячик). Якщо не замортизувати руками ("запросити в гості"), він відбивається і, "образившись", падає на землю, відскакує. Результатом навчання з допомогою цієї вправи має бути досягнення необхідної рухливості і розслабленості кисті.

Наступним і, мабуть, головним етапом навчання метання є відпрацювання правильного руху передпліччям-плечем. Без опанування цього елемента ефективність усього руху буде дуже малою.

Під час вправи-гри "Вітрячок" учні опановують елемент кидка — рух "ліктем вперед", увагу учнів фіксують на досягненні максимальної амплітуди руху та його різкості, щоб "зробити вітер". Пояснюючи, треба підійти до кожного учня, взяти його підняту над головою та зігнуту приблизно на 90° руку за передпліччя біля кисті, а другою повести лікоть на-зад-вперед, задаючи траєкторію і межі руху. При цьому учень повинен розслабити руку і намагатися "дотягнутися" ліктем у задній граничній точці до вуха, а в передній — до кінчика носа. Якщо ці умови виконуються, то виходить рух з максимальною амплітудою.

Далі завдання ускладнюються: нахилити тулуб вперед і зробити той самий рух двома руками. Потім, поволі піднімаючи тулуб, повторювати рух ("двері відчиняються — зачиняються") (мал. 1). Повторюючи рух, слабшу руку поступово опустити, щоб прийти до імітації метання сильнішою рукою вперед з одночасним рухом слабшої руки низом назад. Пояснити залежність успішності кидка від різкості руху: чим швидший рух руки назад, тим сильніше метаєш вперед.

Під час метання ноги поставити на лінії у напрямку кидка, позаду знаходиться нога, однойменна з рукою, що тримає м'яч, відстань між ногами має бути великою. Вишикуємо клас по парах один проти одного на відстані середнього кидка. Починаємо виконувати серії "Вітрячків" — від десяти до двох імітацій кидка і потім — випуск снаряда напарнику на рівні грудей. Обидві руки мають виконувати належні рухи. Пояснити учням, що під час імітації кидка рухи дуже подібні до тих, які виконує гравець водного поло, коли "страшить" чи обманює воротаря, що вони, навіть, можуть уявити, наче стоять по шию у воді, при цьому, щоб виконати метання, рука з м'ячем, особливо лікоть, має бути вище за рівень води.

Відомо, що багаторазовий повтор вправ особливо розслаблено і повільно (можна трохи змінювати рисунок руху) позитивно впливає на запам'ятовування техніки виконання, її удосконалення, набування відчуття руху. Можна виконувати вправи, виключивши зорові аналізатори, тобто закривши очі, але діти мають бути підготовлені до цього на більш простих вправах.

Потім виконуємо вправи "Самурай" і "Сонечко". Вправа "Самурай" включає великі м'язи тулуба в процес метання. Виконується з максимальним поворотом тулуба в сторону — назад. Рука, яка тримає м'яч, відводиться максимально за спину, друга рука — до вуха, потім робоча рука неначе рубає мечем в протилежний бік тазової частини вниз (подібно до руху косаря). Рух дуже подібний до руху бейсболіста під час метання. Перед замахом можна вдарити м'ячем в руці по протилежній долоні, у замаху підняти протилежну ногу, зігнуту в коліні, і так само повторити перед випуском снаряда від десяти до двох-трьох разів.

На початковій стадії навчання діти випускають снаряд від тулуба, зовсім не "проводжаючи" його далі вперед і не тільки рукою, а й тулубом і ногами (роблячи ніби за інерцією пару кроків за м'ячем).

Вправа "Сонечко" допомагає продовжити шлях розгону снаряда. При цьому рука, яка метала, після випуску м'яча продовжує рух по дузі і торкається протилежної стопи, а інша рука піднімається вгору назад долонею до сонця. Дітям треба часто нагадувати, щоб вони не забували проводжати м'ячик. Коли матеріал засвоєно, нехай учень після кидка, не зупиняючись, зробить один — три кроки вперед. Треба наголосити (особливо це стосується дівчаток), що не можна виконувати метання зі стрибка в повітрі — губиться опора, техніка, швидкість. Навпаки, треба намагатися робити широкий випад і опускати центр ваги нижче до землі.

Для вдосконалення техніки розбігу пропонуємо вправу-гру "Тіп-топ" — це просто приставні кроки вперед (мал. 2). Нога, що стоїть попереду, робить крок вперед (бажано ноги зігнути в колінах до 90° і робити немалі кроки), а друга ніби підтягується до неї.

Приставні кроки дуже нагадують рухи ногами у фехтувальників. Завершується "Тіп-топ" випуском снаряда. Наголосити, що уявний кут випуску має бути близьким до 45° від поверхні землі. Відстань між учнями в парі від 10 до 15 м. Коли всі учні виконують "Тіп-топ" правильно (ніхто не робить нормальних кроків, а тільки приставні, та ще й за низької посадки), рухаємося далі і ускладнюємо вправи, зв'язуючи окремі ділянки. З'єднуємо три "Вітрячки" з трьома "Тіп-топами" одночасно, потім "проводжаємо" м'яч декількома кроками із "Сонечком". Якщо все виконується технічно правильно, рисунок руху стає досконалим, а значить — раціональним. Якщо учень успішно виконує зв'язку з декількох нешвидких кроків розбігу з приставними кроками, махів ліктем та "проводжанням" м'яча — оцінка 8 — 9 балів йому забезпечена. Ще раз наголосимо на важливості такого елемента кидка, як замах (мал. 3). Під час навчання треба намагатися досягти повного автоматизму у його виконанні. З іншого боку дітей на уроці можна залучати до творчого пошуку альтернативних способів виконання замаху, використовуючи, наприклад, рухи шаблею, коли козаки захищалися від багатьох супротивників, прийоми бейсбольного кидка тощо. Крім того, в кожного вчителя, мабуть, є свої секрети щодо навчання окремих рухів. Наприклад, щоб навчити учня правильного руху під час замаху із положення, коли пряма рука відведена назад і треба провести зігнутий лікоть вперед за плечем, коли передпліччя ще позаду, радимо йому ударити ліктем по долоні протилежної руки, яка знаходиться на рівні протилежного плеча і трохи попереду.

 

Крім перелічених ігор-вправ ще граємо на уроці у "Морський бій", "Супутник", "Кеглі", "Баскетбол", "Волейбол", "Футбол". Усі ці міні-ігри розвивають відчуття м'яча, м'якість і точність рухів, допомагають відшліфувати техніку рухів. Дуже важливо, що всі вони виконуються в парах, що влучення в ціль супроводжується сигналом: ударами в долоні, присіданням або іншим рухом.

"Морський бій" виконується в парах (відстань у парі до 10 м).

З трьома — десятьма "Вітрячками" попадають у "кораблик"-ціль партнера (кед, кросівок учня, поставлений профіль). Попадання від землі не враховується, кожне вдале влучення сигналізується, наприклад, трьома ударами в долоні.

"Супутник" — подібна вправа, але намагаються влучити у долоню високо піднятої руки.

"Кеглі" — виконується сидячи, ноги нарізно — котити м'ячик (маленький з ганчір'я) і попасти у "ворота" між ногами напарника.

"Баскетбол" — відстань у парі близько двох метрів, треба попасти м'ячем у кільце із зімкнених рук напарника, випустивши м'яч по дузі.

"Волейбол" — підкинувши м’яч. передати його напарнику верхньою або нижньою передачею або подачею.

"футбол" — підкинувши невисоко м'яч, вдарити його ногою знизу, щоб він полетів напарнику до рук (так, як воротар вибиває м'яч у поле, але не сильно).

Гра "Снайпер" дуже корисна дія закріплення техніки метання, особливо у початковій та середній школі. У середній школі доцільно трохи удосконалити правила відповідно до віку учнів. По-перше, нехай команда хлопців грає проти команди дівчат (у змішаних командах переважно грають більш спритні хлопці, а дівчата простоюють). Кому з гравців попав м'яч, той і метає його, намагаючись влучити у гравця суперників. По-друге, щоб урівняти шанси на перемогу, треба обмежити можливості хлопців, наприклад, дозволивши їм влучати тільки у ноги дівчат, або взагалі нижче колін. Можна ускладнити правила, запровадивши систему штрафів: зробив помилку, порушив правила — віддай м'яч супернику. Гра стає цікавішою, учні самі виправляють помилки, допомагають один одному.

Описані вправи дають змогу розвинути в учнів рухливість у верхніх кінцівках, навчити повороту тулуба, "проводжанню" снаряда, виконанню руху ліктем вперед і швидким "несіпаним" рухам. Набуті навички закріплюються домашніми завданнями.

 Серед модулів  програми фізичного виховання загальноосвітніх шкіл   найбільша кількість часу приділяється спортивним іграм. Це баскетбол, волейбол, футбол.   При сумлінному, грамотному використанні функціональна музика може стати гарним помічником у роботі в кожнім з цих випадків.

Пояснимо даний підхід у навчанні школярів на прикладі однієї з найпоширеніших спортивних ігор - волейболу.

Розвиваючи такі необхідні школярам якості, як спритність, влучність, швидкість, витривалість, уміння швидке орієнтуватися і приймати рішення в складній, щомиті мінливій ігровій обстановці, волейболу тим самим робить істотний позитивний вплив і на рішення інших задач фізичного виховання учнів.

На перший погляд, уроки з волейболу, уже самі по собі досить емоційні, привабливі і тому нема чого додатково стимулювати в учнів інтерес до таких занять за допомогою яких-небудь побічних засобів впливу. Однак при більш уважному розгляді цього питання стає очевидним, що ігрові ситуації, що так подобаються дітям, у процесі проведення уроку займають лише незначну його частку.

Велика частина типового уроку звичайно присвячується не особливо привабливої для школярів роботі - багаторазовому одноманітному повторенню обумовлених навчальною програмою загально-розвиваючих, підготовчих і спеціальних вправ, різних видів лову м'яча, найбільш ефективних варіантів його передачі, без чого неможливо грамотне оволодіння, закріплення й удосконалювання навичок гри у волейбол.

Вільно і невимушено грати діти, звичайно, люблять, а от залучити їх повторювати наполегливо і багаторазово, закріплювати і шліфувати окремі елементи техніки волейболу в повсякденній, неігровій ситуації без додаткових стимулів виявляється дуже непросто. І от діючу допомогу може зробити функціональна музика (адже в наш час дуже важко знайти школяра, байдужого до музики), особливо якщо учитель фізичної культури досить тонко враховує при умілому використанні в навчальних цілях музичні смаки, інтереси, схильності і естетичні потреби своїх підопічних.

Широкий спектр фізичних вправ і навчальних завдань, традиційно пропонованих на уроках волейболу, учні будуть виконувати з набагато більшим, ніж звичайно, бажанням і результативністю, якщо їх зацікавити музикою. 

У музично стимульовані завданнях з волейболу включають прості або вже освоєні технічні дії, що не мають потреби в спеціальному поясненні і розучуванні, а виконуються відразу ж у міру їхнього показу вчителем, без традиційної втрати часу між вправами на деталізовані усні пояснення. У даному випадку пояснювальні слова, як показують масові опитування учнів, найчастіше давно уже відомі їм з минулих занять і замість передбачуваної допоможи лише додатково стомлюють і нервують що займаються. Ускладнюють навчання також часті докучливі повтори загальновідомих істин і непомірна дріб'язкова опіка виконуваної діяльності без обліку загостреного чуттєвого самолюбства підлітків органічно випливає з особливостей перехідного періоду їхнього вікового розвитку.

На уроках фізичної культури  за мету ставлю формування свідомого ставлення до власного здоров’я,  використовую ігрові форми. Наприклад для формування знань  про  позитивний вплив   загартування на підростаючий організм використовую гру «Покажи через танець», під час якої діти не тільки відпрацьовують навички танцювальних рухів, але й на емоційному рівні запам’ятовують, що сонце, повітря та вода є найкращими помічниками при загартуванні. При формуванні знань про необхідність дотримання режиму дні використовую гру «Коли що будеш робить», зміст гри простий, але досить змістовний: під час гри діти вчаться вірно розподіляти власний час.  Усі гравці діляться на дві команди і стають в колону по одному або в одну шеренгу. Кожну команду вчитель розрахо­вує по порядку (№1, №2 і т.д.). Між двома командами, на рів­ній відстані від команд, розміщені чотири  кола (гімнастичні обру­чі), які символізують «Ранок», «День» і «Вечір» та «Ніч». Вчитель нази­ває дію, яку діти виконують протягом доби і номер. Наприклад, вчитель голо­сно говорить: «Умиваюсь, № 5!» З кожної команди гравці, які мають даний номер, біжать до свого кола, де вони «живуть» (в даному випадку до «Ранок», ). Той гравець, що швидше прибіжить, виграє або цій команді нарахо­вується одне очко.

 


Варіанти гри: а) гравці біжать, перестрибуючи стрічку, пролізають в гімнастичний обруч, метають малим м'ячем у ціль і т.п.; б) гравці стрибають на одній нозі.

 При вивченні модуля «Волейбол» у 5 класі після ознайомлення з прийомами передачі та прийому м’яча, проводжу навчальну гру «Не упусти м’яча», під час якої основним завданням учнів є не виграти, або показати навички гри, а не впустити м’яч додолу, це, як правило добре в них виходить. Результатом саме такої побудови уроку призводить до того, що діти не втрачають цікавості до гри в волейбол, що часто відбувається коли перша ж гра проводиться за правилами і учні, як правило з нею не можуть впоратись.

 

 

У 5-9  класах при вивченні модулів «Настільний теніс», «Футбол», «Баскетбол», «Волейбол» використовую схеми розіграшу м’яча. Особливо подобається учням розігрувати комбінації які вони розробляють самі, або вишукують в Інтернеті гольові комбінації улюблених команд. Задля відпрацювання навичок ведення м’яча при вивченні модуля «Баскетбол» або «Футбол» пропоную учням пограти в гру «Лабіринт», під час проведення якої пропоную учням провести м’яч через лабіринт побудований з геометричних фігур використовуючи на окремих відрізках різні техніки ведення м’яча., проводжу кругові тренування. На заключних уроках модуля використовую як ігрові методи так і змагальні, вибір практичного методу залежить від рівня оволодіння учнями навчальним матеріалом, особливостей класу, фізичного та психологічного стану учнів.  Обов’язковим елементом кожного модуля є вивчення теоретичного матеріалу, щоб зробити  вивчення теорії цікавою використовую випереджувальні завдання, виконуючи які учні самостійно готують інформаційні довідки з вивчаємого питання,  інформацію надаю дозовано, не перевантажуючи учнів. На закріплення вивченого теоретичного матеріалу використовую  різноманітні інтерактивні  прийоми. Наприклад: «Можна. Треба. Заборона» під час якої учні працюючи в групах створюють баннер в  якому висвітлюють правила поведінки під час виконання вправ. «Незвичайний крос» - учасники біжать по колу, в колоні по одному, учням слід уважно виконувати завдання, той хто помиляється виходить в круг та продовжує бігти в протилежному  напрямку. Вчитель називає правила гри, наприклад «Волейбол», якщо правило вірне учні біжать лівим боком приставним кроком, невірне – правим боком (вчитель може змінювати спосіб бігу). Кросворди, загадки, естафети – упорядники, естафети з виконанням тематичних завдань – все це прийоми за допомогою яких можна в русі перевірити  знання теоретичного матеріалу.

Нині в Україні відбувається становлення нової системи освіти, зорієнтованої на входження в єдиний світовий освітній та інформаційний простір. З появою мультимедійних комп'ютерів, що можуть представити не тільки текстову інформацію, а й комп'ютерну графіку, анімацію, широкий спектр аудіо- і відеоінформашї, можна впроваджувати і використовувати комп'ютерну техніку в навчальному процесі з      фізичної культури. Використовую мультимедійний електронний посібник   «Шкільний футбол », який рекомендується учителям фізичного виховання і учням загальноосвітніх шкіл.

 

 

Мультимедійна програма має поліфункціональне призначення і в процесі навчання може виконувати різноманітні дидактичні функції:

• виступати в ролі одного з основних джерел навчальної інформації;

• сприяти проведенню самостійної роботи учнів;

• використовувати додаткове джерело через відображення, конкретизацію, доповнення навчального матеріалу, подавати його в новій інтерпретації, а також систематизувати здобуті знання, уміння і навички з техніки і тактики футболу;

• використовувати на різних етапах навчальної діяльності як спосіб контролю і самоконтролю знань визначення рівня індивідуальної компетенції учня.

Мультимедійна програма надає можливість:

• Ефективно опановувати технікою футболу.

• Формувати активну мотивацію для уважного ставлення до власного здоров'я, удосконалювання активної мотивації фізичного, соціального, психічного і духовного здоров'я особистості.

• Засвоювати учням знання, уміння і звички особистої гігієни, профілактики захворювань і травматизму на тренуваннях.

• Ознайомити з впливом рухової активності і загартовуванням організму, раціонального харчування, режиму дня на здоров'я і розвиток учнівської молоді.

• Попереджати порушення постави, зору, плоскостопості, розладу органів почуттів.

• Використання комп'ютерів у процесі навчання   збагачують складові уроку і полегшують процес реєстрації індивідуальних результатів учнів з техніки футболу й обов'язкових комплексних тестів.

Як по-справжньому зацікавити дитину фізичною культурою, сформувати звичку самостійно і регулярно займатися фізичними вправами? Як прищепити смак до здорового способу життя? Як допомогти школяреві в його прагненні до гармонічного фізичного розвитку? Ці і багато інших питань постають перед учителем фізичної культури. Відповісти на них однозначно не можна. Кожний шукає свій шлях у роботі з учнями у відповідності зі своїми можливостями й умовами роботи. У сільській школі є свої підходи при рішенні цих проблем.

Так, найбільш приваблива для дітей форма занять фізичною культурою - це змагання. Беручи участь у них, школяр прагне показати найбільш високий результат і перемогти, а це сприяє виробленню необхідних психологічних і фізичних якостей (цілеспрямованості, ініціативності, наполегливості, рішучості і т.д.).   Зміст змагань і конкуренція в даній ситуації відсутні, що знижує інтерес дітей до занять. Створення різновікових команд, приблизно рівних за підготовкою і кількістю учасників, є виходом з положення, що склалося.

Позакласна робота є продовженням навчальної роботи. Позаурочні заняття можна розглядати як надання учнем можливості додаткового утворення в обраному виді спорту і як істотний фактор підвищення рівня рухової активності. Тільки при системному підході з використанням усіх форм роботи можна домогтися високої результативності фізичного виховання.

Створення в школі гуртків, секцій з різновікових груп, проведення внутрішньо-шкільних змагань з різних видів спорту дозволяють учнем удосконалювати спортивну майстерність, дають можливість організувати своє дозвілля відповідно до інтересів і бажанням і, звичайно ж, розширюють коло спілкування. Сьогодні школа в селі найчастіше виявляється єдиним вогнищем прилучення дітей до занять фізичною культурою і спортом, служить місцем організованого проведення дозвілля, стає єдиним центром інтелектуально-культурного життя села. 

В організації фізкультурно-оздоровчої роботи в школі бере участь весь педагогічний колектив, залучаються батьки, учні, що проживають на території села, що можуть бути не тільки глядачами, але й учасниками, і навіть спортивними суддями.

Доцільно проводити такі змагання  фізичної культури і спортом, у яких беруть участь учні декількох прилеглих шкіл.  Це вносить розмаїтість у життя дітей, підвищує зацікавленість учасників подібних заходів, збагачує і поліпшує емоційне тло, розширює рамки спілкування школярів, впливає на розвиток особистості, створює більше умов для прояву активності й творчих задатків дітей. Позаурочну виховну роботу також спрямовую на активізацію рухової активності та популяризацію активного здорового способу життя та спорту. Традиційними в школі є загальношкільні і родинні спортивні свята, а також спортивні змагання з різних видів спорту між класами. «День здоров’я» у квітні проводжу на шкільному стадіоні з використанням під час проведення естафет навичок сформованих під час вивчення модуля «Легка атлетика», спортивні змагання в спортивному залі – «Нумо хлопці!», «Мама, тато, я – спортивна ми сім’я», «Спорт – це життя» проводжу з використанням навичок  сформованих в модулях «Спортивні ігри». У своїй практиці часто   проводжу змаганнями товариські зустрічі з футболу, волейболу, баскетболу (Межівська ДЮСШ, Васильківська ДЮСШ, Покровська ДЮСШ).

 

 

  

 

Сходинки зростання

«Мої досягнення»

1.      Перше місце в другому турі Всеукраїнського конкурсу «Інноваційний урок фізичної культури та урок фізичної культури з елементами футболу» м. Дніпропетровськ 2013 р.

2.      Друге місце у фінальних змаганнях під девізом «Хто ти,майбутній олімпієць?» з волейболу серед дівчат 1999-2000 р.н. за програмою ОССІ Дніпропетровщини присвячених 65-й річниці утворення ВФСП «Колос» АПК України. 2015 р.

3.      Друге місце у фінальних змаганнях Кубка ДОО ВФСТ «Колос» АПК України з фут залу серед жінок команд сільських та селищних рад Дніпропетровщини. 2015 р.

4.      Друге місце у традиційному турнірі ДОО ВФСТ «Колос» АПК України з фут залу,присвячений Дню святого Миколая,серед юнаків 2005-2006 р.н. команд сільських та селищних рад. 2015 р.

5.      Четверте місце у фінальних змаганнях під девізом «Хто ти,майбутній олімпієць?» з волейболу серед юнаків 1998-1999 р.н. за програмою ОССІ Дніпропетровщини. 2015 р.

6.      Друге місце в обласних зональних змаганнях з фут залу серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів Східної зони. смт Межова. 2014 р.

7.      Третє місце в обласних зональних змаганнях з волейболу серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів (серед юнаків) Дніпропетровської області. смт Покровське. 2015 р.

8.      Третє місце в обласних зональних змаганнях з волейболу серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів (серед дівчат )Дніпропетровської області. смт Покровське. 2015 р.

9.      Перше місце в обласних зональних змаганнях з футболу на призи «Шкіряний мяч» серед учасників 2004-2003 р.н. Межівських район,с. Богданівка. 2015 р.

10.   Друге місце в обласних зональних змаганнях з футболу на призи «Шкіряний мяч» серед учасників 2002-2003 р.н. Межівських район,с. Богданівка. 2015 р.

11.   Друге місце в обласних зональних змаганнях з баскетболу серед учнів шкіл (команда дівчат) Дніпропетровської області. смт Покровське. 2015 р.

12.   Перше місце в обласних зональних змаганнях з стрітболу серед учнів шкіл (команда дівчат) Дніпропетровської області. смт Васильківка. 2015 р.

13.   Друге місце в обласних зональних змаганнях з пляжного волейболу (команда дівчат). смт Межова.2015 р.

14.   Друге місце в 16 традиційному турнірі з міні-футболу пам*яті Ю. Г. Горілика. с. Васильківка. 2015 р.