«Знов білим цвітом вкрилися сади, І знов приходить свято Перемоги...”
8 трав. 2014
Шістдесят дев’ята весна вітає всіх тих, хто пережив війну, вітає нас, їхніх внуків і правнуків. Вітає й нагадує в шістдесят дев’ятий раз про страхіття війни й наказує берегти мир. Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941–1945 рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Усе менше залишається їх в життєвому строю. Даються в знаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.
Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе із собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв. Народна мудрість свідчить: „Герої живуть доти, доки про них пам’ятають”. Наша з вами головна мета – зберегти в памяті прийдешніх поколінь подвиг нашого народу, наших земляків у роки Другої світової війни. Тому що пам'ять і вдячність – це все, що ми можемо дати нашим ветеранам. І це,сподіваюсь, зробить кращими нас самих і наш світ.
