У Петропавлівському краєзнавчому музеї зібрали незвичну експозицію – з війни. Тут і елементи спостереження, і гільзи від снарядів, осколки від «градів», ящики від боєприпасів – з Попасної, Слов’янська, Щастя, Станиці Луганської, Маріуполя. Це все для музею привезли волонтери,бійці,школярі під час відвідування сімей воїнів АТО. Туди везли допомогу, назад – бойові експонати. Для експозиції АТО зробили стелажі, на яких і розклали атошні експонати. Жодної небезпеки вони не становлять, бо вже небоєздатні. Більшість – потрощено, розірвано, простріляно. Деякі взагалі нічим не нагадують, що недавно то було зброєю – просто шмат металу. Але вони цінні, бо це історія, факти.

Директор музею Ніна Іванівна Сергієнко каже, що мають серед експозиції військовий розділ з певними варіаціями, починаючи від Першої й Другої світових війн, УПА, а тепер АТО.

Ідею такої виставки в музеї охоче підтримують  бійці АТО, волонтери, жителі селища і звичайно учні шкіл Петропавлівського району. Вони тут часті гості. Як ніхто знаються на військовій справі, тому допомагають під час екскурсії з описами експонатів – що за зброя, який калібр, згадують якісь свої історії.

    Цікаво та змістовно пройшла сьогоднішня екскурсійна зустріч, після якої учень 9-Б Дмитренко Дмитро передав особисті речі свого загиблого дядька Яковченка Олега до експозицій музею.

      На Сході України триває війна. І хоч би хто там не казав, що стрілянина припинилась, що кількість вбитих під час перемир’я зменшилася в рази — ми всеодно знаємо, що війна іде, що вона не закінчилась. А на війні, як на війні: втрати, поразки, перемоги, відчай, розпач і сподівання…Ціле плетиво людських емоцій та бажань. Серед яких одне, мабуть, найбільш вагоме — перемогти та вижити…

   Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє.  Ми говоримо  про  війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжувалось, щоби світило сонце і сміялись українські діти на своїй рідній Україні!