А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

Ідеєю свята є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом. Свято не передбачає обов'язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені^[1], адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.

Традиційно17 травня учні нашої школи приєдналися до святкування. Діти прийшли у різнобарвних вишиванках. Продемонстрували свої гарні українські костюми. Також була проведена виставка «Україна вишивана», на якій діти представили індивідуальні роботи та роботи цілих родин.

Завершилося свято участю школи у районних заходах. Діти та вчителі  продемонстрували свої вокальні здібності під час концерту. Захід завершився танцювальним флешмобом.