Петропавлівський ліцей 2

 

 


Відлуння нашої Літньої школи з історії

11 серп. 2021
Знаєте, за що ми любимо великі тривалі проєкти? За зв’язки, які лишаються між учасниками, навіть коли наша частина роботи закінчується. «Приховані спогади. Продовження» — саме такий проєкт.

Протягом року вчителі з різних куточків України брали участь у тренінгах, вебінарах, розробляли навчальні модулі. А на фінальному етапі (коли потрібно було створити і реалізувати міні-проєкти разом з учнями) — почали вигадувати спільні заходи.
Вчительки Юлія Варламова і Наталя Понежа мешкають у сусідніх містечках — і спочатку влаштували Літні школи історії кожна у себе, а потім — круглий стіл для учнів для обговорення результатів. А згодом – і спільну екскурсію до міста Дніпро.
Юлія Варламова, Петропавлівка, Дніпропетровська область:
- Першотравенськ десь на відстані 20 км від Петропавлівки. Але склад населення і менталітет мешканців відрізняється кардинально. Основним завданням нашого проєкту було порівняти, як вшановується історична пам’ять у наших містечках. Кожна з команд дослідила свої місця пам’яті. А під час спільної зустрічі обговорили це. Дітям дуже сподобалося спілкуватися. Ми разом відвідали історико-краєзнавчий музей у нашому селищі. У Першотравенську такого немає. Діти навіть запропонували, що можна вдосконалити у роботі музею (створити QRкоди для експонатів).
Наталя Понежа, Першотравенськ, Дніпропетровська область:
- Для мене, як для вчителя, досвід був цінним, бо незважаючи на коротку відстань між нашими містами, вони виявилися ментально різними. Наше місто переселенське і молоде, російськомовне і, мабуть, менш зацікавлене в місцях пам'яті, а Петропавлівка з багатою історією — і пам'ять про сучасні події тут зберігається більш людяно. І хоча радянське минуле продовжує впливати на політику пам'яті, і я, і учні побачили суттєві відмінності. Це було для мене неочікувано і виникло питання про те, що ж впливає на колективну пам'ять.
Таких зустрічей дуже мало в освітньому процесі, старшокласникам не вистачає такого неформального підходу. Дехто з учнів проявив зацікавленість і відкритість і це було зовсім по-іншому, краще, ніж на уроках.
Інна Гочошвілі та Ірина Дерлюк навпаки — живуть і працюють у найвіддаленіших областях: Волинській і Донецькій. Але спілкувались і співпрацювали увесь цей рік, тому і до міні-проєктів включили спільний захід — телеміст.
Інна Гочошвілі, Краматорськ, Донецька область:
Спільні заходи дають можливості обміну досвідом, спонукають до творчого підходу та пошуку нових форм спілкування. Ми знайомимося одне з одним, об'єднуємо наші зусилля. До речі, розповідь Ірини мене настільки захопила, що після заходу я подорожувала Волинню, щоб краще дізнатися про регіон.
Ірина Дерлюк, Маневичі, Волинська область:
- Ми з пані Інною на час зустрічі були вже готові до того, що наші діти можуть сприймати інформацію, думати, мислити, узагальнювати по-різному (це показала наша попередня робота над модулем) і були готові до цього, мабуть, тому все минуло на «ура». Різноплановість думок, широкий діалог, емоційне і жваве спілкування дало можливість нам усім, і учням, і вчителям, по-новому поглянути на багато речей. Мені особисто увесь рік пройшов під гаслом: а у вас як? а що ви про це думаєте? А давайте і т.д. Проєкт запустив незворотній процес, бо ним наша співпраця не закінчиться – впевнена на всі 200.
На фото: учасники Лабораторії активного громадянина, організованої Інною Гочошвілі у Краматорську.