П. Г. Судак, почесний директор школи, заслужений учитель України. 220 - річчю Петропавлівської  середньої школи № 2 присвячую рядки історії.

Народна мудрість каже: «Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо твої плани розраховані на віки – виховуй дітей»
  З погляду вічності й підходили засновники Петропавлівки. Вона заснована в другій половині 1775 на початку 1776 року. За даними історико-статитичного опису Катиринославської єпархії в 1777 року в Петропавловці вже було 133 двори з населенням 999 чоловік. Слобада вже мала  церкву, школу, крамницю, цейхаус, два вітряні млини.
Школа, про яку йде розмова, була школою –мандрівкою. Діти панівної верхівки  слободи збиралися на навчання в одній із домівок ( інколи по черзі), навчали їх читанню, письму, молитвам церковні або мандрівні дяки. І все ж це була школа.

   Сторожили пригадують, що по вулиці, що нині має назву Червона (територія ринку), де тепер побудовано двоповерховий будинок, було приміщення церковноприходської школи на дві класні кімнати. Її садиба оточена.  Водостічною канавою, за якою ріс яблуневий сад. Це був перший офіційно - шкільний будинок. Навчання дітей у ньому розпочалася в 1798 році. Слугувала школа освіти 108 років, до 1906 року.

   Її навчальний план передбачив навчання дітей читанню, письму, арифметиці, Закону Божому. Навчання тривало не довго:  з  першого жовтня - по перше квітня. Школа не була масовою, бо в  ній навчалися діти купців та заможних селян. Керували нею церква. І все ж вона багатьом нашим односелянцям відкрила двері  у світ знань.

   У другій половині XIV – початку ХХ століття набувають поширення  в Україні земські школи. Їх будували органи місцевого самаврядування. У 1906 році таку школу побудовано  і в Петропавлівці. Нею стояв дуже гарний двоповерховий будинок у центрі слободи, біля церкви, яка на той час іще зводилася. Це старе приміщення нашої школи, яке слугувало народній освіті 79 років, і дало путівку в життя багатьом тисячам наших земляків. Першим завідувачем училища  був Шевцов Павло Йосипович, учителями - Алещенко Петро Євтопійович, Арніутов Андрій Михайлович, Горох Назар Прокопович, Жойна Віра Павлівна, Краснопольська Неоніла Євгенівна.

  У 1917 році школа була реорганізована в семирічку. Директором школи став Панкевич Казимир Михайлович, окрім уже названих у ці роки учителями працювали: Панкевич Тетяна Оксентіївна, Артановський Микола Михайлович, Артановська Клавдія Терентіївна, Снігур Яків Тимофійович, Снігур Євгенія Юхимівна, Біляєва Олена Григорівна, Остроушко Антоніна Терентіївна, Титанівська М. В., Чумак Галина Григорівна ..

  У 1929 році реорганізовано у школу сільської молоді (у школі в початкових класах навчалися юнаки і дівчата без обмеження віку), лишаючись семирічкою  у ній навчалися діти з навколишніх сіл району. І в цей час не всі діти були охоплені навчанням . Лише у 1930 році , був прийнятий « Закон про обов'язкову освіту молоді ї ліквідацію неписьменності серед дорослого населення», школа стає масовою для початкової освіти й лишається семирічною. 

  Середньою вона стала в 1934 році. Згідно наказу Міністерства освіти України, школа вважалася зразковою. Директором школи став Діденко Антон Іванович, а в 1935 році – досвідчений педагог, умілий організатор Антон Іванович Піскун. Завучем школи був Сінгур В.Т.. Учителями -предметниками, окрім уже названих, працювали: Березняк Євген Степанович (нині Заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук), Блок Іван Петрович, Танцура Іван Іванович, Жогло Василь Прокопович, Жогло Олеся Ларивонівна, Кіріченко Г. Р., Кравцова М. Д., Лантух А. Д., Лантух О. М., Музиченко О. Є., Плахтий М. І., Рюма В. П., Сінгур О.Т., Слюсарчук А. В., Сушневич О. П., Черних О. І., Ярошенко Л. Я.. У 1937 році відбулося перше вручення атестатів по середню освіту. Їх отримало 22 випускники. Класним керівником першого 10 класу був Черних О. І.

У 1938 році Піскун А. І. був переведений у новостворену Дмитрівський Педагогічний колектив школи. Очолила Персцовська Г. Н.

Зробивши 5 випусків, школа змушена була припинити свою роботу, так як розпочалася Велика Вітчизняна війна й окупація ворогом району.

23 жовтня 1943 року школа відновила роботу. У ці важкі роки педогогічний колектив очолила Холод О. С., а потім – Сливний І. Г., Рюма М. П., Коняшенко В. Н.. 1948 році директором школи знову став Піскун А. І.. Перший післявоєнний випуск відбувся в 1945 році. Атестати про середню освіту одержали 16 десятикласників.

Мікрорайон школи як середньої не обмежувалася Петропавлівкою. До 8-10 класів зараховувалися учні сіл Брагинівської, Васильківської, Лозівської, Осадчівської, Петрівської, Самарської (тоді Іванівської), Хорошівської сілрад.

У школі було по 12-15 старших класів, до  сорока учнів у кожному. Про це свідчить кількість випускників: 1953 рік – 91 чоловік, 1954 рік -125 чоловік, 1955 рік- 119 чоловік , 1956 рік -123 чоловіки…

Це була школа – гігант – кузня знань, а знання  - основа й могутній прискорювач соціального й технічного прогресу суспільства.
Вивчення історії школи тих років дає право говорити про високий рівень викладання предметів. Про це свідчить й такий факт: до 46 із 100 випускників школи продовжували навчання у вузах і престижних технікумах. Сотні з ним стали вчителями й склали ядро педагогічного колективу району. Укомплектована вчителями з відповідною освітою й досвідом роботи з учнями. Були й такі, хто, переступивши поріг класу військовій гімнастерці, здобували вищу освіту заочно. Окрім уже названих учителів, що 40-60 рр. у школі працювали:

Щудро Лідія Григорівна

Щудро Катерина Василівна

Юрченко Віра Іванівна.

Школа була базовою в районі з таких питань:

• Розвиток вдосконалення середньої освіти;

Підвищення ефективності і якості навчально – виховного прогресу, індивідуального, диференційованого підходу до учнів у праці навчання.

Саме на базі цієї останньої проблеми в 1963 році визріла ідея тематичного обліку знань учнів. Її творцем був зауч школи Черних О. І.. Певної сили й масового запровадження ця ідея набрала в 70-х роках, коли Олександр Іванович уже пішов із життя. Школа була базовою в районі з трудового навчання. Старшокласники, навчаючись у школі, одержували практичні навички в роботі на сільськогосподарських машинах та будівництві. Учителька біології Скрипник Ніна Василівна вела з учнями плідну науково-дослідну роботу. Заслуговує на увагу й таке. За рахунок коштів бюджету, які виділялися школі на ремонт,та добровільних внесків господарських організацій райцентру, без підрядної будівельної  організації, а силами учнів -старшокласників, батьків і вчителів у 1954-1960 рр. до двоповерхового будинку на шість класних кімнат було здійснено добудову на двадцять класних кімнат. На подвір'ї школи зведено окремий будинок на шість класних кімнат. У ці роки набрала сили традиція підготовки шкіл до нового навчального року за участю батьків молодших і середніх класів та учнів - старшокласники, які власними силами ремонтували свою класну кімнату й меблі. Ініціатором цих справ став А. І. Піскун.

Школа була базовою з естетичного виховання. Колектив учнівської художньої самодіяльності під керівництвом Стефанюк Олександри Федорівни в 50 - 60 рр. захищав честь району на обласних оглядах художньої самодіяльності і займав призові місця в області.

Школа була не менше навчальним закладом, а й культурним центром селища. У районному Будинку Культури працювали ансамбль бандуристів, духовний оркестр, танцювальний колектив, учасниками їх були старшокласники, керівниками гуртків - працювали РБК.

А. І. Піскун та вчителька історії Скорин Галина Григорівна започаткували районний історично - краезнавчий музей. Славилася школа й спортивними досягненнями вчителі фізкультури (Гайдук Яків Павлович, Русаненко Борис Ілліч)

Потреби школи зростали, а навчально - матеріальна база не забезпечувала вимог часу. У 1966 році на мікрорайоні восьмирічної школи №1 побудовано приміщення типової школи на 640 учнівських місць. Тому було прийнято рішення перевести в цю школу старші класи й зробити одну середню школу в райцентрі.

Зробивши 26 випускників, школи – гіганту довелося поступитися своїм статусом, вона стала восьмирічною. 1966 -1967 навчальний рік учні 9-10 класів розпочали в школі – новобудові, ними пішли провідні фахівці – вчителі й директор школи Дерев`янець Іван Трохимович.

Тепер Петропавлівська СШ стала базовою в районі з основних питань роботи школи, зберігши й примноживши традиції, традиції напрацьовані на базі нашої школи. Торік вони відсвяткували своє тридцятиріччя.

Наша школа стала називатися Петропавлівською восьмирічною школою №1. Директором був призначений Черних О. І., завучем Марущенко Лідія Іванівна, яка згодом понад десятиріччя була директором цієї школи, а Єрьомін Григорій Якович – завучем

З 1978 року по 1980 рік директором школи був Тарковський Володомир Павлович.

Школа зберегла статус базової школи з питань роботи восьмирічок, шкіл продовженого дня, естетичного вихованням, щоб створити відповідні умови для роботи її як середньої школи, потрібно було 18 років. Після дванадцятирічної копіткої роботи в пошуках державних коштів на будівництві нової школи. ЇЇ будівництво почали в 1980 році на 1176 учнівських місць. Ініціатором будівництва її був автор цих рядків.

Залишивши районний відділ народної освіти, я обійняв посаду директора восьмирічки й «виконробота» будівництва нової школи. Будувалася вона п`ять років. За цей час школа змінювала свій статус. У 1983 році до неї приєднали Петропавлівську восьмирічну школу №2, а в серпні 1984 року її організували в середню. У школі навчалося до 1000 учнів.

31 серпня 1985 року на подвір`ї школи – новобудови пролунав перший дзвоник. Школа знову стала «гігантом» із багатою навчальною базою, великими спортивною, актовою залою, їдальнею. Поряд із школою побудовано для її потреб гуртожиток на 100 ліжок.

Та найціннішим набутком її є великий працьовитий колектив учнів, творчо – педагогічний колектив.

У 1986  році відбулося перше (27) вручання атестатів про середню освіту. Їх отримали 5-х випускники, двоє з них- Прекрест Світлана й Яцура Володимир- отримали атестат з відзнакою (срібні медалі). Цього року запроваджено « Книгу шкільної слави ». Першими до неї записано Верещагу В. , Данілову С., Дударчик І., Паливоду І., Перекрест С., Шульгу Н., Яцуру В.. Середню школу вони закінчили на відмінно, склали ядро учнівського колективу. Усі вони закінчили вузи й працюють за покликом серця.
 У цьому році з почуттям виконаного обов’язку перед майбутніми поколіннями на 66 році життя я вийшов на пенсію, мене названо Почесним директором школи.
Школу очолив досвідчений учитель, умілий організатор педагогічного колективу Бородавка Марія Іванівна. У рік 220- літнього повілею школа зробить 12(38) випуск одинадцятикласників. З року в рік тут удосконалюються навчально-виховний процес, уведено поглиблення вивчень математики в старших класах. Учителі працюють над проблемами:
- гуманітаризація навчання;
- референція змісту основних навчальних предметів;
- значення пізнавальної активності учнів і самостійною мислення в прогресі засвоєння знань;
- запровадження елементів народознавства на уроках української мови та літератури.
Будинок, в якому працює школа, побудовано типовим проектом 224-1-114 від 1969 року на 1176 учнівських місць. У ньому є 23 навчальні кабінети, 12 класних кімнат для учнів початкових класів, кімната для музики, три спальні кімнати для шести річок, дві майстерні, бібліотека, кімната логопеда, кімната шкільного музею, спортивна і актова зали, їдальня, учительська, кімната для лікаря, бухгалтерія.
Нові меблі, обладнання та апаратура для навчальних кабінетів витрачено 140 тис. карбованців (для порівняння: вартість будівництва дитячого садка №6, становила 139 тис.) Школу будував трест « Павлоградсільбуд » (керуючий Кучма Василь Дмитрович)
Красивою школою зробили будівники - бригади мулярів Ломакіна Анатолія Олександровича, Гречка Степана Михайловича, штукарів-мулярів Ломакіної Любові Михайлівної, запровадивши складну кладку. Найвідповідніші ділянки на будівництві виконували Лихач Леонід Федотович, Бичевсський Микола Браніславович.

Колгосп ім.. Горького (голова Бобришев Андрій Васильович) придбав і передав тресту 15 вагонів лісу для заміни плоскої покрівлі на шатрову, заміну підлоги ЛХВ на дощату в рекреації першого поверху, спортивної і актової зали. Також узяв на себе витрати по складенню проекту школи, виконання поза проектних робіт: кладку карниза, підвищення цоколя, монтаж шатрової покрівлі.

Школу будував увесь район і прилеглі  шахти Західного Донбасу, колгоспи, організації й установи, учителі,учні та їх батьки. Плідну роботу в її проектуванні й будівництві зробили Жорушкін Володимир Петрович, Лутай Іван Микитович, Нарубіна Надія Панасівна, Резнік Іван Тимофійович,Тригуб Микола Григорович, Фоменко  Марія  Харитонівна, Юрченко Сергій Григорович, районний  архітектор Сумарков Володимир Володимирович, начальник ПМК – 314 Третян Григорій Дем`янович.

Усі, хто причетний до зведення цієї красуні – школи, заслужили шани  й подяки за безкорисливу працю на віки.

У 1993 році змінено статус школи на Петропавлівську ЗОШ№2 з професійним навчанням. У школі здійснюється професійна підготовка учнів 10-11 класів з професії водія транспортних засобів категорії «С», швачки та вихователів. Окрім вихованців нашої школи в закладі навчаються старшокласники шкіл району: Петропавлівської ЗОШ№1, Брагинівської ЗЛШ та  Троїцької ЗОШ.

На цей час у школі здобувають професію водія близько 120 учнів. Професійну підготовку учнів здійснюють Туренко В.А., Зубар Т.Д., Симоненко А.Е., Білаш В.В.

Петропавлівська ЗОШ №2 I-III ступенів з професійним навчанням сучасний навчальний заклад, в якому  поєднується класичні принципи педагогічного процесу та  активно запроваджуються інноваційні технології. На базі нашої школи у 2004 р. створено територіальний освітній округ для здійснення технологічного напряму профілізації  основної школи. ТОО об’єднує учнів чотирьох шкіл, яких підвозять шкільні автобуси.

З 2005 по 2010 рр. шкільний колектив очолює директор Пающик М.В. В цей час створено профільні класи – фізико-математичний( Терещенко О.М.) та історичний ( Білошапка Л.В.). Школа отримала обладнання для шкільного кабінету хімії з інтерактивною дошкою, функціонує 2 комп’ютерні класи.

В 2010р. за сприяння громадськості Петропавлівщини, директора школи, вчительського колективу прийнято рішення про вшанування пам’яті Судака П.Г. шляхом відкриття меморіальної дошки.

З 2010р. колектив школи очолює Пающик Леся Миколаївна. У цьому році школі виповнилося 25 років. Укомплектованість закладу педагогічними кадрами протягом останніх років можна охарактеризувати на 100 %.  Самоосвіта й курсова перепідготовка - запорука успішного зростання професіоналізму. Усі вчителі школи пройшли курси з основ ІКТ, курси за програмою «Intel@.Навчання для майбутнього».

Наша школа є учасником національного проекту « Відкритий світ».

Створено матеріально базу для спортивної школи. В 2012р. відкрито мініфутбольне поле.

В 2013-2014 рр. беремо участь у проекті « Енергоефективність школи», який упроваджено Інститутом місцевого розвитку за компанії ДТЕК.

Сьогодні робота школи, педагогічного колективу навчального закладу спрямована на практичні реалізацію завдання щодо забезпечення переходу на новий  зміст і структуру навчання, організаційно-методичного супроводу до профільного і профільного навчання, запровадження сучасних  інформаційно- комунікаційних технологій, пов’язаних з новими можливостями  особисто  орієнтованого навчання та виконання основних положень Національної доктрини розвитку освіти України.

На 2013- 2014 рр. педагогічний колектив нараховую 51 особу персоналу, навчається 462 учнів, класів 23. Навчальний процес здійснють вчителі з вищою категорією( 31) I-4, II-1,спеціалістів - 6. Звання «вчитель-методист» мають 4 вчителя, звання «старший вчитель» - 11. Нагородою « відмінник освіти України»- 4, почесною грамотою МОН України нагороджено 13 вчителів.